Зіткнення

Дійові особи:

Спалах Влад Назарович – 54 роки, власник і директор всеукраїнської мережі продовольчих магазинів «Смак.Ком», клієнти якої можуть купувати продукти у звичайних крамницях, а також замовляти їх через Інтернет з доставкою. Найбільшим і найприбутковішим магазином мережі, що знаходиться в Києві, Влад Назарович керує особисто. В бізнесі чоловік сповідує майже цезарівський принцип, щоправда, адаптований до власної вдачі: «Прийшов. Залякав. Заробив»

Іваницький Тарас Петрович – 40 років, юрист мережі «Смак.Ком». «Золотий» фахівець, прониклива та поміркована людина.

Посланець Василь Вікторович – 31 рік, кур’єр магазину, яким керує Влад Назарович – розвозить замовлення покупців на фірмовому авто. Сумлінний, проте дещо неорганізований працівник.

Ранок Влада Назаровича розпочався зі зливи, якою «потішило» небо, і шквалу негативних емоцій, що «приготувала» дорога – він безнадійно «застряг» у заторі. Чоловік сидів у кріслі, тримаючись за кермо, і спостерігав за монотонними рухами «двірників», коли в кишені задзеленчав мобільний. Телефонував Тарас Петрович, юрист мережі «Смак.Ком», і наполегливо цікавився, коли керівник прибуде на роботу. Хоча «працівник Феміди» говорив стримано і спокійно, директор усвідомлював: щось трапилось. Адже жодна жива душа не зателефонує йому без крайньої потреби, аби не натрапити на черговий напад кепського настрою. Гарикнувши юристові, щоб той чекав на нього в кабінеті, заручник затору кинув слухавку и закурив.

Влад Назарович запізнився на роботу рівно на годину. Широкими кроками прямуючи до кабінету, він роздратовано бубонів про «кляті затори» і «недотеп на дорогах, які купляють собі водійські права». Різко відчинивши двері офісу, він побачив Тараса Петровича, що терпляче чекав на нього, і вигукнув замість привітання:

– Скажене місто! Божевільні дороги!

Юрист зблід.

– То ви вже знаєте? – обережно запитав він.

– Це що, секрет?! – гримав директор. – Я все життя не виносив столичні дороги! І з кожним роком ненавиджу їх усе більше!

– О, то ви про себе? Що ж… Змушений повідомити вам про ще одну прикру несподіванку. Яку також, до речі, зумовила дорога… Василь, кур’єр, вчора ввечері віз замовлення клієнту і потрапив у ДТП.

Влад Назарович на секунду закляк.

– Жертви є? – спитав він за мить.

– Людських, дякувати Богові, немає – ніхто не отримав жодної подряпинки. Тільки матеріальні збитки. Сильно пошкоджене і наше фірмове авто, і те, яке їхало попереду.

– Ага… Василь їхав позаду – тож він, скоріш за все, і винний?

– Так… – розвів руками Тарас Петрович і, намагаючись трошки розслабити небезпечно напруженого директора, дещо невдало пожартував. – Ви ж знаєте прикмету автомобілістів: якщо машину вдарили ззаду – чекай прибутків, спереду – витрат…

Почуття гумору ніколи не було сильною рисою директора, і він розлютився ще більше:

– Коротше, як це сталося? – знервовано запитав він.

– Банально: йшов дощ, на дорозі було слизько… Василь не дотримав дистанції, тому і «стукнувся». На місце події прибули представники ДАІ, все зафіксували: Василь винен, у чому сам одразу ж зізнався, а водій, що їхав перед ним, вимагає відшкодування.

– А я тут до чого? Хто не вміє їздити, той нехай і платить!

– Справа в тому, що наше підприємство не укладало з Василем письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

– То й що?

– Отже, не виключено, що викласти кругленьку суму доведеться саме компанії…

– Ця розмова не має сенсу, – наполегливо заперечив директор. – Абсурд! Мені якнайшвидше потрібна відремонтована машина. Причому вже цього місяця – де я ще одне авто візьму? Не можна ж замовлення на пом’ятій «бляшанці» розвозити?! Робити ремонт власним коштом я не збираюся, транспорт не застрахований – отже, полагодити його доведеться тому, хто фактично винний.

– Послухайте, якщо Василь і змушений буде заплатити, то за один місяць це точно неможливо, тому що сума, необхідна для ремонту обох машин, в п’ять разів більша за його зарплату.

– А не може такого бути, що він був «під градусом»? – припустив директор після короткої паузи.

– Ні! Співробітники ДАІ підтвердили.

– Тоді припустимо, що він навмисне розбив машину. Тебе це може здивувати, але він був би не першим, хто хоче підкласти мені свиню.

– Ціною власного життя? Ну ви і скажете… Ні, не навмисне – сто відсотків. Василь наляканий, переживає… Та навіщо я розповідаю? Скоро прийде і сам все розповість.

На підтвердження слів Тараса Петровича в двері постукали, і до кабінету зайшов «герой» дня. Василь опустився на стілець навпроти столу керівника, випрямився і насуплено подивився на директора. Влад Назарович, у свою чергу, помовчав, а потім встав з-за столу, підійшов до шафи і почав щось зосереджено шукати серед старих журналів. Юрист і кур’єр здивовано перезирнулися – виникла німа сцена. Нарешті директор підійшов до колег, тримаючи в руках «Правила дорожнього руху».

– Бачиш? – суворо запитав він у Василя, відкривши брошуру на сторінці з інформацією щодо дистанції між машинами, якої мають дотримуватися водії.

– Не бачу, але здогадуюся, на що ви натякаєте…

– То чого ж тоді!..

– Стривайте! – вигукнув юрист и напружено подивився на кур’єра. – Ви не бачите текст, що знаходиться за метр від ваших очей?

– Так літери ж маленькі… – виправдався він.

– Забули окуляри? – з надією уточнив Тарас Петрович.

Водій похитав головою.

– Не встигли купити лінзи? – ухопився за останню соломинку юрист.

– Я їх не ношу…

Тарас Петрович опустив голову і зітхнув:

– І як же ви керуєте машиною з таким зором?

– Так склалося… Окуляри ще зо два місяці тому розбив, а нові придбати не встиг… Старий рецепт наразі неактуальний – недавно так захопився онлайн-іграшками, що всі ночі перед синовим комп’ютером просиджую. А комп’ютер вже не новий, без модного захисного екрану, очі псує…

– Отакої! – включився директор. – Як так можна було? Місяць тому всі робітники проходили плановий медичний огляд! Окуліста – в тому числі!

– Але ж саме тоді мій змінник звільнився, пам’ятаєте? І ви сказали, що в нас замовлень купа, а всі ці огляди – «для галочки», і мене обстежать якось потім…

– Може, так і було, – неохоче погодився власник мережі і відвів погляд від Тараса Петровича. – Але ж ти не тільки по роботі їздив, правда? Сина, мабуть, возив? І як не соромно?

– Та не возив я нікого, бо власної машини не маю, – заперечив водій.

– Василю, скажіть мені: могло статися, що ви не зберегли дистанцію і потрапили у ДТП через поганий зір? А інспектори не звернули увагу на відсутність окулярів?

– А якщо так… То що мені загрожує? – з острахом запитав кур’єр.

Юрист зітхнув і промовив:

– Поки що я от що скажу: мені б такого сумлінного янгола-охоронця, як у вас! І щоб про такі витівки я чув вперше і востаннє. Раджу завтра ж піти до лікаря і перевірити зір. Влад Назарович вас обов’язково відпустить. – І з натиском уточнив: – Правда ж, пане директоре?

Керівник невизначено махнув рукою. А коли кур’єр підвівся, не втримався і, простягнувши йому «Правила дорожнього руху», єхидно промовив:

– Ось, почитай на дозвіллі.

Тарас Петрович і Василь покинули кабінет, проте юрист за півгодини повернувся і мовчки поклав перед директором невелику книжечку.

– Що це? – здивувався директор.

– Кодекс законів про працю, – відповів Тарас. – Моя вам порада: почитайте на дозвіллі. Хоча б «по діагоналі»…

Підготувала

Катерина Вербицька

Коментарій провідного юрисконсульта ЮФ "АРКА" Олександра Сачука

1. Чи мало право підприємство підписати з Василем договір про повну матеріальну відповідальність при прийнятті його на роботу?

Чинне законодавство України (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України) виходить з того, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені з працівниками лише у випадках 1) якщо особа досягла вісімнадцятирічного віку, 2) займає посаду або виконує роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, 3) посада і робота, яку виконує такий працівник включена до спеціального переліку (Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28.12.1977 р. № 447/24).

Необхідно зазначити, що посада та робота водія не входить до зазначеного переліку, а тому з ним не може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Якщо такий договір все ж таки було укладено, то при вирішенні спору у суді про притягнення такого працівника до повної матеріальної відповідальності, суд у задоволенні позову повинен відмовити.

Так, згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілосноті майна та інших цінностей (недостача, пошкодження), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При цьому, при відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

2. Хто, згідно з чинним українським законодавством, зобов’язаний оплатити ремонт обох автомобілів, які постраждали в ДТП – Василь чи його роботодавець?

Виходячи з того, що у даній ситуації працівник потрапив у ДТП при виконанні трудових обов’язків, при цьому, він сумлінно виконував свої трудові обов’язки та перебував у тверезому стані, то відшкодування шкоди повинно бути покладено на юридичну особу, з якою працівник перебуває у трудових відносинах. У даному випадку, необхідно керуватися ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Водночас, необхідно зазначити, що на працівника може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність (не більше свого середнього місячного заробітку)(ст. 133 Кодексу законів про працю України).

3. В яких випадках допускається матеріальна відповідальність працівників понад середній місячний заробіток?

При визначенні випадків коли допускається матеріальна відповідальність працівників понад середній місячний заробіток, тобто повна матеріальна відповідальність, необхідно звернутися до тексту ст. 134 Кодексу законів про працю. Зокрема, до таких випадків належить:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілосноті майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

4. Чи можна вважати, що Влад Назарович, який не наполіг на своєчасному медичному обстеженні Василя, не виконав обов’язок роботодавця, бо не створив підлеглому умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого майна (автомобіля)?

На мою думку, директора (Влада Назаровича) не можна звинувачувати в тому, що він не створив підлеглому умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого майна (автомобіля).

З окресленої ситуації, випливає, що працівник (водій Василь) не зміг виконувати свої трудові обов’язки у зв’язку з втратою зору з причин, які залежали безпосередньо від нього, а не від роботодавця (втрата окулярів, гра за комп’ютером). При цьому, працівник (водій) не повідомив директора, що він тимчасово не може виконувати свої трудові обов’язки з певних причин (втрата окулярів, необхідність перевірки зору, замовлення нових окулярів)

Медичний огляд, безумовно, виявив би проблему із зором, однак, директор не має можливості та й, не зобов’язаний постійно перевіряти наявність окулярів у водія при керуванні автомобілем.